Боулдерінг – це лазіння по скелях висотою від 1 до 8 метрів. При цьому лазіння стає дуже складним і перетворюється в пошук технічних рішень. При заняттях боулдерінг не використовується страхувальна мотузка, все, що потрібно – це  скельні туфлі  і магнезія. Боулдерінг дає скелелазу почуття свободи, яке недоступно при лазінні по довгих маршрутах через необхідність користування мотузкою, страхувальною системою та іншим спорядженням.

   При занятті боулдерінг скелелаз повинен вміти вкласти всю свою силу в кілька рухів. Однак боулдерінг – це не тільки сила, тут також важливо вміння скористатися найдрібнішими нерівностями скельного рельєфу. Одна з основних рис боулдерінг – динамічність.

  Напевне, лазіння на малих скелях зародилося в Фонтенбло на початку ХХ століття. Там розташовано близько 10000 невеликих скель.

   У 50х рр ХХ століття американець Джон Гілл почав лазити по скелях близько Боулдер (це і пояснює походження терміна «боулдерінг») та перетворює це лазіння в окремий вид спорту.

    А де у нас в Україні можна спробувати так звані малі скелі?

 Одне з перших місць, яке спадає на думку – скелі Довбуша. Так, навколо піщанних останків, які не всі скелелази полюбляють, розкида багато малих скель, які досить таки замагнежені. 

   Я вперше намагалась пролізти скельний боулдерінг в районі “Гондурас”. Його можна знайти, повернувши ліворуч перед верхньою колибою, якщо ми прямуємо у напрямку скель Довбуша. Так ми потрапимо на різні стежки, одні читаються краще, інші гірше. Пішовши по будь-якій, спускаючись вниз, ми знайдемо малі скелі. Це і є район “Гондурас”.  Тут ви знайдете 45 каменів та більш ніж 100 боулдерів.

   Володимир Кушнір не лише був ініціатором розвитку цього району, а й став, безпосередньо, виконавцем знаходження та чистки маршрутів. Вирішила дізнатися у Володимира як все це відбувалося.

   Країна Гондурас знаходиться більш ніж 10 тис км від України, чому саме така назва цього боулдер району? 

   Республіка Гондурас — країна в Північній Америці, що межує з Нікарагуа, Сальвадором, Гватемалою, на півночі омивається Карибським морем, на півдні — Тихим океаном. Столиця Тегусігальпа. 

   Все банально: “гондурасом” ми якось звикли називати важкопрохідну місцевість, хащі. Спочатку стежок там було суттєво менше, ніж є зараз, тож пересуватися часом було не надто зручно) Так якось і приклеїлась назва.

   А взагалі то автентична назва району – “Мертві скелі”. Історично – парафія стрияків, про що свідчать фрагменти шлямбурних доріжок на високих скелях, та поодинокі гаки на каменях, які зараз ми пробуємо лізти як хайболи. Чому “мертві” – не знаю, може через те, що скелелазного життя там досі не було))

  Коли і чому Ви вирішили почати розвивати цей район?  Коли саме почалася робота?

   Це була осінь 2017 року. Якось ми з дітьми гуляли там, навіть відео залишилось) Вже не пригадаю, за яких саме обставин почистив перший камінь. Та ідея і мотивація не нові – “диким болдерінгом” ми займалися багато. Насправді це штука доволі цікава і певною мірою заразна. Почистити і полізти камінь, який тисячі років стояв собі – є в цьому щось інтригуюче: почуття першовідкривача і все таке) Контести на свіжопочищених болдерах, передчуття першопролазу, весь цей азарт, коли банда “розболдирює” проджект – це зовсім окремий вид скелелазіння! Звісно є й “мінуси”: роботи багато (часом навіть і даремної), кондиція свіжопочищеного каменя не ідеальна і т.п. Ну але мені плюси переважають) Звичайно ж без “групи підтримки” – це переважно вся банда з Погулянки (найстарший із львівських стендів) – нічого б не було. Хоч більшість каменів почистив я особисто, та “розболдирювання”, побудова площадок і т.п. – це, зрозуміло, колективні штуки.

   Спочатку я почистив пару каменів – і ми полазили в режимі “дикого болдерінгу”, потім я подумав, що, якщо буде ліній 20, то можна навіть провести якийсь “мєждусобойчік”, а потім кількість якось уже й виявилася достатньою для більш-менш нормального заходу.

   Чи буде ще більше боулдерів на “Гондурасі”? Чи є ще незвідані камені?

   На перший фест (вересеь 2018) було близько 70 ліній, зараз – близько 100. Дуже багато простих, в діапазоні 5 – 6а-в – вибір величезний. Зважаючи на те, що прості болдери у нас на пісковику – рідкість, то цей район – знахідка для початківців (і для всіх, кому ці категорії цікаві).

Аж дуже більше каменів вже мабуть не буде. Тут Острів має незмірно більший потенціал.

Хіба ще десь збоку знайдеться купа каміння)

Тим не менш, ще точно трохи додасться. От тиждень тому я навіть Шалагіна припахав почистити нову лінію)) Ну і полазили ми її разом – буде класний болдер. Крім того є ще декілька проектів, які чекають своїх героїв. До речі, один проект пролізли зараз на фесті – от іще користь від таких міроприємств)

       Я планую 5-6 жовтня поїхати на фестиваль “Острів Пасхи”. Не знаю про існування інших боулдер каменів в Україні. Де ще можна спробувати боулдерінг на скелях?

   Окрім Довбушів  + Гондурас ще маємо два супер райони: Острів Пасхи та Ямельниця. Був ще один – Церківна. Життя там вирувало у 2013-15 роках, було два феста. А потім його якось закинули і там все успішно заросло(( Це така особливість нашого пісковика, на жаль.

Ну і перспектив ще є досить – була б наснага чистити, і їздили б лазити)

В околі Острова ще багато, в тій самій Ямельниці, франківці про Яремче розповідають)

Так що в нас хоч і далеко не Фонтенбло (як би цього не хотілося), та кілька сот ліній сумарно набирається. Ну і можна ще))

   Мені сподобалось лазити на малих скелях. Це захоплює, бо у кожно свій розклад і не обов’язково брати ті зацепи, що беруть інші. Ще й можна віднайти свої. Так у мене відбулося в секторі Основний на “Прекрасна лежуха” – знайшла собі нерівність під ліву руку, щоб перенести вагу тіла на праву ногу – підставити вище ліву ногу і врешті решт дістати поличку.

       Скелі – піщані. Трохи сипучі. Особливо запам’ятався “Сервус справа” на основному секторі. Коли кожен твій старт відрізняється від попереднього у зв’язку із поступовою зміною рельєфу. 

  В районі є і хайболи (highball – боулдерінг, але на більшій висоті, маршрути можуть бути до 8 метрів). 

   Є маршрути, де потрібно багато креш-педів (crash pad – боулдерінговий мат, який запобігає травмуванню при падінні з невеликої висоти). Наприклад сектор Тріумфальна арка на маршруті “Тріумфальна арка” – тут сидячий старт (sds – sit down start), тому потрібно прокластий той же маршрут з карешпедів. Чи, наприклад, “Бетон” в секторі Стоянка. 

  Якщо хочете спробувати боулдерінг на скелях – пробуйте. Тут ви знайдете маршрути на свій смак, складністю від 5b до 7с+. 

  Боулдерінг чудовий тим, що, навіть, якщо ви нічого не залізли – ви відпрацювали рухи. Тому можна лазити великою компанією одну категорію, навіть, якщо рівень лазіння у всіх різний.

   Хто де боулдеряв на каменях в Україні? Як це було? Поділіться в коментарях.

0 0 голос
Рейтинг статті