Якщо мова заходить про сплавм, відразу згадую річку Дністер. Вперше сплавлялась там у 2009 році. Стартували з міста Галич на травневі свята. І приблизно за 10 днів (з двома днями відпочинку та ще й з відвідуваннями культурної спадщини України) подолали 180 км та завершили свою подорож в місті Заліщики. 

 Дністер 

 Третя за довжиною річка в межах України (після Дніпра й Південного Бугу). Вона у середній течії слугує історичним кордоном між давніми культурно-етнографічними регіонами Буковиною та Галичиною, у середній та нижній — між Поділлям та Бессарабією. Довжина річки 1 362 км. Протікає в Україні та в Молдові.

 Нижче міста Галича долина звужується. Тут річка утворює Дністровський каньйон. Загальна його довжина 250 км. Це один із найбільших каньйонів не лише України, а і Європи. Найдавніші пам’ятки природи Дністровського каньйону: скелі девонського геологічного періоду, численні водоспади, широколисті, мішані та соснові ліси.

 Різноманіття рельєфу, його кольори та розміри чарують. Тут багато простору. Каньйон більш однобокий: бо з однієї сторони крутий схил з іншої – пологий берег. Тому майже всі наші ночівлі були з видом на високий берег Дністра. Окрім природи, зелені та водоспадів у містах та селах, які знаходяться по маршруту нашого сплаву є руїни замків та фортець. 

Бугай

 Також Дністровські простори дивували нас птахами. Тут я дізналась про чудового птаха Бугай. Він створює дивовижні звуки на зразок «буумм», що повторюються 3-8 разів поспіль. Такі звуки птах видає за допомогою стравоходу, який роздувається і діє як резонатор. Це досить низькі звуки. І частіше я їх чула ввечері. Насправді ж це не дуже великий птах, який мешкає у водоймах зі стоячою водою та гніздиться в очереті.

 Галич 

 Місто, засноване на відстані близько 5 км від зруйнованого давнього Галича. На місті ж сучасного Галича  знаходилася пристань та невелике торгово-ремісниче поселення. Саме тут, на високому пагорбі над Дністром у 1367 році розпочалося спорудження замку – головної твердині Галицького староства.

 У 1994 році було створено державний історико-культурний заповідник “Давній Галич”. Окрім церкви Різдва Христового, в заповіднику, біля села Крилос (де знаходився давній Галич) є система оборонних споруд з кількома рядами потужних валів та мури Галицького замку. Також тут є кам’яний Успенський собор та єдиний в Україні Музей караїмської історії та культури. Всі, хто любить історичні міста, варто відвідати Галич, перша згадка про яке відноситься до 898 року.

 Сплав був на каркасних двох та трьохмісних байдарках виду “Таймень”. Це тип туристської каркасної байдарки другого покоління, виробництва СРСР. Випускалася заводом «Салют» з кінця 1970-х років. Двомісна байдарка має довжину 5 м та важить 32 кг. Про різні види човнім є інформація у статтіБільшість власників байдарок замінили брезентову “шкуру” на нову, але каркас залишився. Є свої переваги та недоліки в використанні такого сплав засобу. Зручна байдарка в транспортуванні: розбирається та пакується у два рюкзаки. Таким чином можна використовувати залізницю для того, щоб дістатися на місце старту.

 Поїзд

 Ми завжди купували додатково “вантажний квиток”, бо кількість одиниць багажу було забагато на одну людину.

 З недоліків: байдарку потрібно сушити (особливо якщо це брезент) при завершенні сплаву. Тому варто закладати ще пів дня на просушування. Окрім того, байдарка значно ширша чим каяк, наприклад, тому повільніше йде. Це не заважає, якщо у вас не спортивний сплав, а такий спосіб відпочинку.

 Сплави нагадують звичайні походи, де не потрібно йти ногами, але ти все одно рухаєшся цілий день. Ранком прокидаєшся, вживаєш сніданок, приготовлений на багатті, збираєш намет, сідаєш у байдарку та споглядаєш краєвиди, які плавно рухаються крізь час. Є свій шарм в такому відпочинку. Особливо коли в травні приходить довгоочікуване тепло і є можливість зупинитися та оконутися в річці.

 Проходячи села, ми бачили різні старовинні садиби та замки. Один з них – Раковецький замок.

 Раковецький замок

 Пам’ятка архітектури національного значення, фортифікаційна споруда XVII століття. Замок мав форму неправильного чотирикутника з вежами на кутах. В’їзна брама була у північній вежі, яка мала два поверхи. По центру східної стіни була розміщена висока (на п’ять поверхів) вежа з бійницями. Вхід до підвалів був збоку від неї. Житлове приміщення прилягало до західної вежі. На другому поверсі були вікна. На момент нашого прибуття збереглися лише невеликий фрагмент північно-західного муру і вежа.

 Далі, біля села Устечко ми зупинилися і відправилися до Червоногородського замку.

 Червоногородський замок 

 Одні з найулюбленіших місць, де мені доводилося побувати. Ми йшли до нього асфальтованою дорогою від Дністра в сторону села Нирків близько 7 км. Місцеві жителі казали, що є тропа від моста через ліс, але ми не наважилися її шукати.

 Дивно, що замок знаходиться в котловині, але внизу  урочища Червоне є пагорб, на якому і була збудована оборонна споруда біля зниклого колишнього міста Червонограда. Але у першій половині XIX ст. її перебудували на палац.

 Червоногородський замок не перебуває на обліку як архітектурна чи історична пам’ятка. Тут не проводили жодних консерваційних, тим паче реставраційних робіт. Напевне тому 2013 року частина однієї з веж обвалилася. Розруху цю можна подивитися на 3D моделі

  Фото нижче зроблені в травні 2009 року.

 Костел вознесіння діви Марії

 Біля замку знаходиться костелВсередині все ще можна побачити фрагменти фресок та інші елементи інтер’єру. Вразив своєю міццю арковий звід.

 Джуринський водоспад

 Існує три версії коли та як він створювався. Але єдиною ймовірною версією щодо причин створення штучного водоспаду – потреба власників Червонограда у власному млині. Тому річку «роздвоїли» – частина води плинула старим річищем, а частина – новим, на якому й збудували млин. Це сталося до 1880 року (цього року вийшов I том «Географічного словника Польського королівства», в якому згадано про Червоногородський млин).

 Завершили ми сплав в місті Заліщики. Хоч так часто людям рекламують це місто, насправді, щоб побачити його таким як на фото в інтернеті потрібно піднятися високо на схил Дністра.

 Стаття вийшла наче не про сам сплав, а про місця, які ми відвідали під час наших мандрів. Насправді ж, саме вони і запам’ятовуються. Гарних місць для ночівлі було достатньо. Воду ми набирали в криницях у селах, які проходили повз. Звичайно, намагалися ночувати подалі від населених пунктів. 

 А як ви відноситеся до такого виду активного відпочинку? Чи цікаво вам відвідувати історичні та культурні місця, коли ви йдете у похід чи на сплав? Напишіть в коментарях, яке місце в Україні найбільше вас вразило?

автор статті та фото: Валентина Гетьман

0 0 голос
Рейтинг статті