Ми так часто намагаємося відпочити подалі від дому, що не помічаємо безмежних краєвидів та простору, який оточує нас.

  Можливо, якщо перестати гнатися за статусом та відчуттями які, нам здається, десь там отримаємо – ми станемо трішки щасливішими.

  Безмежну кількість вражень та емоцій я отримала саме на сплавах по річкам України. Змалку мене брали і весною і влітку на сплави байдарками. Це були дивовижні пригоди. І в дощ і в вітер, іноді навіть в сніг, ми мандрували. Шли роки, мені все більше і більше хотілось проводити час на природі. В оточенні води дерев та близьких людей. Ночівлі в наметах, спілкування при зірках, гра на гітарі біля багаття – така приємна романтика.

 Чесно кажучи не пам’ятаю всіх рік на яких я була. Це не були спортивні виїзди, хоча погори зустрічались. Це був більше відпочинок на природі.  Іноді з відвідуванням цікавих історичних місць та споруд.

 Так ми минулого року захотіли помандрувати остовами Дніпра. Як Ви знаєте  річка Дніпро має ширину понад 2 кілометри. Вона протікає територією трьох держав: Росії, Білорусі та України. У межах України її довжина становить 981км.

  На каскаді Дніпра знаходиться 6 великих водосховищ. В одному з них побували і ми.

  Канівське водосховище є наймолодшим у каскаді водосховищ, що створені на Дніпрі. Його заповнення водою відбувалось протягом 1974—1976 рр. Пропливаючи по його території можна побачити підводні схили та пагорби. Уяву наповнюють картини з підводним світом.

  Ми сплавлялись на каяках – це вузький і довгий мисливський човен у народів півночі (таких як ескімоси), довжиною до шести метрів, використовувався для полювання. Раніше каркас каяка виготовлявся з тонких дерев’яних або кістяних планок та обтягувався шкурою тварин; зверху був люк для мисливця — так званий «кокпіт».  Наразі каяк виготовляють з пластика. Каяк, як правило одномісний.

 

   Стартували ми з пляжу біля Південного мосту. В перший день потрібно було пройти 30км. Але група була активна і ми в цей день подолали на 16 км більше ніж планували.

   Чим нижче по течії від Києва – тим ширший Дніпро. Тим більший простір, більше повітря і просто вражаючі горизонти. Але тим сильніший вітер та більші хвилі. І з ними нам доводилося боротися весь день. Це дуже вимотує. І коли ми вийшли на острів за Кийловим – мене все ще хитали хвилі, хоча я вже стояла на землі.  

   Дніпро має багато островів, 13 з них мають свою назву. Ми ночували на без іменних островах. Хоча вони були безлюдні, але люди туди часто вибираються на пікніки.

 

   Зазвичай каяк йде приблизно 5-6 км на годину, не враховуючи течії ріки. Але так як ми були на Дніпрі, і вже в Канівському водосховищі – надіятися на течію не доводилося.

   Неприємним сюрпризом для всіх була засмага – дуже згоріло лице та руки. Від сонця на воді нікуди не дітися, ти знаходишся на відкритому повітрі без тіні і вода зазвичай також віддзеркалює промені сонця.

   День другий. Після сну більшість сказали, що не відчувають втоми і готові йти вперед.

   Цей день мав нам принести багато нових вражень, адже саме сьогодні ми мали дійти до так званої «Церкви на воді».

   З’явилась вона дуже просто. При заповненні Канівського  водосховища були затоплені близько 20 сіл. Одне з них – Гусинці. Спасо-Преображенська церква— пам’ятка архітектури 19 століття. Яка була на пагорбі та при затоплені виявилась на острівці. Пам’ятаю років 10 назад, можна було заплити в середину церкви прямо на байдарці. Але з лютого 2011 року її почали реконструювати. І вже в 2013 році її відновили та побудували на острів міст.

   Далі ми пішли на “Острів птахів”. Роки три назад, коли ми планували цей маршрут, ми випадково натрапили на цей острів, де було величезна численність чайок та бакланів. Нам тоді погода подарувала штиль і просто дзеркальну воду. І цього разу зробила нам приємне, хоч і зранку був вітер до вечора він майже стих і ми змогли насолодитися спільнотою птахів. В вечері дойшли до Трахтемирова, де і переночували.

  Трахтимирів – регіональний ландшафтний парк в Україні з 2000 року. Його площа понад 10 тис гектарів. Являє собою унікальний за геологічною будовою район, що характеризується значною піднятістю горбистої поверхні та утворенням ярів на правобережжі Дніпра. Зростає близько 10 червонокнижних рослин, багатий тваринний світ, також можна зустріти деякіх птахів, занесених до червоної книги.

   Третього дня ми висадилися перед Каневом і поїхали до Києва.

   Всі були втомлені, деякі, з мозолями на руках, але щасливі. І як тільки ми сіли до автобусу, сказали: “Клас, давайте ще поїдемо в таку ж подорож…” і через декілька хвилин заснули..

   Загалом ми пройшли 110км за три дні.

   Вибираючись в туристичний віїзд – ти вивільняєшся від цивилізації – звільняєш простір для своїх думок та самого себе. Найдорожче, що у нас є – це наш час. Інвестуйте його з користю.

   Пропоную вам переглянути коротке відео про нашу подорож.

0 0 голос
Рейтинг статті