Цього літа вирішила приєднатися до українських альп зборів, які проходили в альптаборі Туюк-Су в Казахстані. 

   Забігаючи наперед скажу, що це був мій перший досвід участі у масштабному виїзді. Загалом (за дві зміни) брали участь у виїзді 71 учасників та 11 інструкторів.  

   Альптабір Туюк-Су знаходиться на висоті 2450м. З табору можна ходити на маршрути або спочатку на стоянки, а вже потім робити сходження.  

   Є чудова карта району з вершинами та стоянками. Район доволі компактний (так сказали вже бувалі альпіністи).  

   ТУЮК-СУ

   Розкажу про свої враження щодо самого альптабору. Хоча на сайті достатньо точно описано їх послуги та є відповіді на часто задаванні питання

   Ми жили не в будиночках. Ми жили в наметах. Для наметів існують спеціальні площадки. Фото краще за мене “розкаже”, як це виглядає. Також нам надали в користання намет-кухню з газовою плитою, столами та лавицями. Там були і розетки. На території є туалет (вбиральнею це важко назвати) в який не дуже хочеться ходити… 

   Також є баня, в яку я ні разу не ходила. Користувалась – льодовиковою рікою, яка знаходиться поряд з табором. Там також ми брали воду і для пиття, і для приготування їжі. Трохи було не зручно митися привселюдно – доводилося чекати темряви. А з темрявою приходила прохолода. І коли вночі закінчувала прати речі – рук не відчувала. 

   Ми розділяли сміття на харчове та “інше” (для цього нам видали пакети). Харчові рештки доводилося виносити на компостну яму, туди теж нелегко дістатися через кропиву в повний зріст та навал мошки. Тому кожен з нас був там лише раз. Добре що повернувся.

  Кажуть, що під час нашого перебування будували душ. Хто планує бути наступним літом? Розкажіть які там зміни відбулися.

   ІНСТРУКТОР

   Звісно ми ходили з інструкторами з України, які приїхали разом з нами саме на альп збори. Дехто, хто мав закритий другий розряд ходили самостійно. Але в альптаборі є інструктори, до яких ви можете записатися на програму. Тобто вам не обов’язково їхати великими зборами – просто виберіть програму та відправляйтеся на навчання. 

   Забігаючи наперед скажу – що наш варіант сходження з ночівлями на стоянках, а це набір висоти з 2450 м до 3500 м –  майже кілометр (що немало) мені більш до вподоби. Хоча краде день часу. Зате на маршруті ти завжди виспанний та повен сил.

   Місцеві інструктори притримуються іншої тактики. Вони ходять на всі маршрути знизу – з Туюк-Су. Це зручно тим, що ти живеш в будиночках, снідаєш їжу не з пакетика і ввечері можна помитися після важкого дня. Знову ж таки поїсти нормальну їжу та лягти на рівному спати. Є один нюанс – підхід вимотує і це сказується на безпечному подоланні маршруту. Але про це згодом.

   АКЛІМАТИЗАЦІЯ

   Хоч район і не надто високий – найвища точка на якій ми побували 4208 м – пік Маяковського але великі гори це великі гори і потрібно не забувати про висоту. В день прибуття до базового табору на 2450 м ми займалися звичайними речами – організовували свій побут.

   Наступного дня сходили на скельні заняття і знову ночували на 2450 м.

   Третій день – підхід на стоянку “Гляциологічна станція Т-1” 3450 м – провели льодове заняття, хоча лід довелося шукати. Переночували на 3450 м.

   День четвертий – сходження по маршруту 1Б на вершину “Молодежная” – 4147 м з перевала Молодежный (Е.Алексеев, 1940). Ночівля на 3450 м.

   МАРШРУТИ

   Планували сходити на туж вершину маршрут 2Б, який вже змінив рівень складності до 3А (бо лід “встав”), але вночі насипало снігу. Зранку він танув – дуже лавинонебезпечно, тому у нас був день відпочинку – ми спустились в альтабір. 

   Наступного дня піднялися на вершину Октябренок 3650м по маршруту 2Б. Це найближча гора для сходження – всього 30-40 хв підходу до початку маршруту. На скелях було досить тепло. Висоту вже не відчували. А от спусковий кулуар не дуже тішив – багато сипухи.

   Далі зробили підхід на стоянку “Кресты” 3440 м під пік Маяковського 4208 м. Скажу, що на підході до стоянки, після того, як закінчується дорога – біля чорного каменя – ми загубили тропу (вона йде вздовж льодовикового струмка, – там є тури – їх потрібно бачити). Ми просто попхалися по морені. Підхід нас сильно вимотав і зайняв від лагеря годин 5 ходу.

   На цій стоянці був найкращий вид з намета на вершину Молодежная.

   Наступного дня піднялися на вершину Маяковсьокого 3А по північному гребню (В.Неаронский, 1944). А далі на ту ж вершину тільки по маршруту 3Б по південному гребню (К.Стрекалов, 1945) 

   Маршрути сильно розрушені. І саме на цій 3Б дівчина з іншого відділення вивалила на себе каміння. Трохи синців і зламана рука, але всі живі.  

   Далі був спуск вниз. Знову пів дня відпочинку і підхід на стоянку “Альпінград” 3450 м. Саме сюди більшість груп відразу піднялися і ходили різні маршрути. Скажу що тут дуже багато вершин: Амангельды 3999 м, Пионер 4031 м, Учитель 4045 м, Героем Панфиловцев 4120 м, Маншук Маметовой 4194 м та інші.

   З цієї стоянки я три дні підряд підімалась на вершину Піонер. Це вже була традиція. Спочатку був оглядовий маршрут – траверс зі сходу Учитель-Пионер 3А ( Н.Шевченко, 1949). Далі найдоступніша (так кажуть в гайдбуці) 3Б в районі на Піонер по північній стіні (Б.Мансуров, 1963).

   Ну і на завершення – 4А. Знову ж таки на вершину Пионер.

  ПОГОДА

   Хоч і обіцяли у другій половині дня завжди дощ, але добре, що його не було. За винятком цього снігопаду.  В альптаборі було жарко. На стоянках прохолодніше. Часто доводилося ховатися від сонця. 

   ЯК ДІСТАТИСЯ?

   В Алмати є прямий рейс з Києва. З аеропорту потрібно добратися до міста, де пересісти на автобус №12, який ходить до станції Медео. Сісти на автобус можна неподалік станції метро “Абая”.

   З Медео ходить маршрутне таксі до Шимбулак. А далі пішки близько 3 км до альптабору.

   На зворотній дорозі, поки спускалися з Туюк-Су я усвідомила наскільки все ж таки високо ми знаходилися. 

   ЦІНИ

  • Переліт з Києва в Алмати  387 $
  • Проживання в Туюк-Су (якщо наметом) 2.63 $
  • Проживання в Туюк-Су (в будиночку) 10.53 $
  • Баня 31 $  (12000 ₸) 
  • Проїзд Алматы-Медео на автобусі №12 – 150 ₸
  • Проїзд Медео-Шимбулак – 500 ₸
  • Проїзд в метро – 80 ₸ 
  • Балон газа (400 грам) 2200 ₸ 

   Більш детально про ціни на продукти, транспорт житло та інше: можна дізнатися на цьому ресурсі. Хто не знає – користайте. Ціни альптабора є в них на сайті.

   АЛМАТИ

   До 1997 року Алмати – була столиця Казахстану. Назва «Алмати» перекладається як «Яблуневий». Найбільш рання згадка топоніма зустрічається в джунгарских хроніках XVII століття, коли цей регіон сучасного Казахстану перебував під джунгарських правлінням, в формі Гурбан-Аліматай («урочище, де ростуть три яблуні»).

   Місто здивувало своєю зеленню та безліччю водойм і фонтанів.

   Тут доволі спекотно в середньому температура сягає 30°C. 

   Місто оживає вже після 22:00 – мешканці виходять на вулицю, гуляють з дітьми, вечеряють та просто проводять час на свіжому повітрі. В цей час всі магазини та кафе відкриті. Життя тільки починається.

  Приємно здивували підземні пішохідні переходи з датчиками на дим, з камерами, музикою, розетками (220 Вт), гарними розписами на стінах, а іноді, навіть, з лавицями. 

   Місто має велодоріжки з вело світлофорами. Насправді це частина проїжджої частини, яка відділена розміткою. Хоча велосипедистів не багато було, але цими доріжками користувалися всі хто має електротранспорт. Адже зараз це вже не від’ємна частина нашого буття.

   Хто був колись в Казастані в таборі Туюк-Су – поділіться своїми враженнями 🙂

0 0 голос
Рейтинг статті