Zona de Arriba:

1 Los Cernicalos; 2 El Cancho; 3 La habitacion; 4 Los alcornoques; 5  Mariano; 6 Vudu; 7 Los buitres; 8 La armonica; 9 Jardin Erotico; 10 Los bloques.

 

Tajo del Buho:

11 Los bordillos; 12 Arapiles; 13 Mosaico; 14 Isla del tesoro; 15 El Panal.

    Tajo del Buho знаходиться в 18 км від містечка Тарифа, на узбережжі атлантичного океану. Ще рік тому мріяла потрапити на скелі біля океану, розпитуючи у друзів на тренуваннях, в стінах скеледромів, сидячи в хмарах магрнезії. Рада що випала можливість побачити океан та добре, що там були скелі. Тут існує понад 250 спортивних маршрутів, довжиною до 25 м.

   Погода. Сезон.

   В районі Tajo del Buho сезон лазіння взимку. Думаю, що вже з весни там дуже спекотно. В звичайний сонячний день в грудні можна було лазити в спортивному топі. Температула сягала більше ніж 25°C.  Щоправда коли дме вітер чи сонце ховається – стає прохолодно. А коли сонце сідає або якщо потрібно страхувати напарника в тіні – я одягала легку пухову куртку. Температура падає до 10°C.

   Парковка.

   Так, є. Можливо, потрібно було почати цей розділ з того, що без автомобіля буде важко дістатися до цього району. Тому ми взяли авто в прокат та їздили з міста Тарифа. Вздовж узбережжя було багато кемпінгів, де можна було зупинится, щоб жити не в місті. Район має гарний під’їзд до скель. Завжди були варіанти де можна припаркувати автомобіль. Щоправда від першої парковки до скель Tajo del Buho потрібно йти по джерелу. Це більше нагадує стежинку-болото. Знаків там предостатньо, стежинка читається, тому не загубитесь.

   Скелі.

   Сам скельний масив Tajo del Buho – це довга виступаюча скеля на пагорбі. Її видно вже з дороги. Масив має 7 секторів. Один з найпопулярніших Mosaico.  Цей сектор вражає своєю незвичністтю. Він наче розтріскана земля.  Ці сегменти – наче цеглинки, які збудували стіну. Хоча в житті все навпаки. Вода, яка тече по скелях – виточує собі шлях, утворюючи зачепи-«полички». Хоча вони часто бувають «покаті», зате ти їх всі бачиш. Скеля сама по собі підвисає. Але всі маршрути категорії складності шість, які я лазила дуже сподобалися.

   Пробивка (шлямбура) розміщені зручно і не далеко один від одного. Звичайна, для пересічного українця, пробивка.

   Коли знайшла фото цього сектору в інтернеті – здивувала кількості дерев, через які погано продивляються маршрути на скелях. Зараз там немає цих дерев взагалі. Скелі посеред поля. Далі туристична стежка і ліс.

   Гарна стаття про цей район, з ниткою маршрутів не на схемі, а на скелях.

   Zona de Arriba має мультипітчі довжиною до 80 метрів. Скелі тут пісчано-вапнякові. Ми, чесно кажучи, лазили лише в двух секторах.  El Cancho – чомусь один з небагатьох з розписаними маршрутами в інтернеті. Не знаю наскільки він популярний серед іспанців. Але ми вирішили тут розмятися. Чесно кажучи мені не дуже сподобалися маршрути. Тут ви знайдете «лежачку», мізера та тертя. Поняття не маю як лізти ці шістки… Далі ми перейшли в сусідній сектор habitacion. Ці два сектори з’явився в результаті роз’єднання однієї скелі на дві частини. Так вийшли лежачі маршрути з однієї сторони та трохи  нависаючі з іншої. Лежачі маршрути 3-5 категорії. А навиаючі 6-8 категорії складності.

  Насправді краще купити гайдбук та більш детально ознайомитися з районом, бо в інтернеті мало інформації. Або просто приїзджати та лазити. Пробивка теж гарна.

   Паркувати авто тут потрібно трохи далі (видно на схемі). Підйом стежка та вказівники також є. Цей район відрізняється від попереднього тим, що можна споглядати океан цілий день. Ще, кажуть, на інших секторах є мільтипічі, до яких ми не дійшли.

    Проживання. 

   Наскільки я освідомлена, проживати в наметах біля скель – заборонено. Можна жити в кемпінгах, які знаходяться поруч, або у власних кемперах.

   Ми жили, в місті Тарифа. Колоритне місто з вузькими вуличками та відкритими дахами, де можна насолодитися заходом сонця. В центрі міста, де ми і проживали, куди вкрай було важко дістатися на авто, тому ми залишали його за стінами замка, багато магазинчиків та кафе. Всі вони працюють за звичним графіком для Іспанії. Навіть взимку, коли наче не сезон, все в місті працювало. І ринок також. Єдине що було зактире – це екскурсії в океан для споглядання китів, хоча вивісок було досить багато.

   Пляж також не був порожній. Серфери, віндсерфери та кайтсерфери, навіть дайвери займали майже весь простір.

   Тут також є паром, який може перевести на інший континент – в місто Танжер, Африку (Марокко). Ходить він раз в дві години. Перший паром відправляється о 8:00, останній – 22:00. Коштуватиме така поїзда в дві сторони на одну особу – 75Є, дітям до 12 років – 20Є, до 3 років – 8Є. Якщо ви подорожуєте на автомобілі (4 дорослих), така поїздка на паромі в два боки з авто вам обійдеться в 413Є.

 

   Дорога.

   Дорога з Валенсії до Тарифи – довга. Ми користувалися безкоштовними. Безкоштовно можна проїхати по об’їздним дорогам з обмеженням швидкості 120 км/год. Лише при під’їзді до Тарифи їхали через міста, де було обмеження – 80 км/год. А так ніяких нарікань.

 

   А які ви знаєте скелелазні райони біля океану? Поділіться в комментарях.. хочеться зустрітися з океаном ще раз)

0 0 голос
Рейтинг статті
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x